logo
Оксана Говорун

Оксана Говорун

Директор

05.IV.2014

Судова практика

Судова практика, пов'язана зі стягненням неустойки за договором поставки

1. Сторони не обмежені в реалізації права передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору і не суперечить статті 61 Конституції України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 і частина перша статті 218 ГК України).

Одним з видів господарських санкцій відповідно до частини другої статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ГК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ГК України, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ГК України пеня і штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими і самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 року по справі № 20/246-08 , від 27.04.2012 року по справі №06/5026/1052/2011, від 30.05.2011 року по справі № 42/252.

 2.Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» при визначенні відповідальності за поставку товарів з простроченням строків передбачених Договором, не застосовується.

Згідно зі статтями 230, 231 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, при визначенні відповідальності за прострочення термінів поставки положення частини 3 статті 549 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», які передбачають відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, не застосовуються.

Якщо за порушення передбаченого договором терміну поставки товару сторони визначили відповідальність у вигляді неустойки у відсотках від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочення товару, це положення не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок поставити товар не стає грошовим зобов'язанням. І для таких випадків Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не застосовується.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 03.12.2013 року.

 3 . Розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків кредитора.

У статті 233 ГК України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ​​ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 ст.551 ГК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд з'ясовує наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора. Практика застосування права суду на зменшення розміру санкцій викладена в постановах Вищого господарського суду році від 28.02.2013 року у справах №№16/5005/8055/2012, 11/5025/641/12.

4. Поряд з неустойкою при простроченні виконання грошового зобов'язання можуть бути стягнуті відсотки, але не в якості штрафних санкцій, а як плата за користування чужими грошовими коштами.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Частиною третьою статті 692 ГК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у випадку несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто, в договорі поставки може бути визначений інший ніж 3 % річних розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, а саме той, який відповідає ситуації на ринку країни.

Але, необхідно звернути увагу, що іноді сторони в договорі щодо нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами помилково вказують такий порядок їх нарахування як за кожен день прострочення, що за своєю правовою природою підпадає під визначення неустойки, а саме пені.

Так, відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договір , яким передбачені як відсотки, які нараховуються за кожен день прострочення, так і відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання, є таким, що не відповідає чинному законодавству.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 12.12.2011 року.

Посилання на статтю.

полоса