logo
Ілона Милостива

Ілона Милостива

Молодший юрист

17.VII.2014

Інші практики

Правові аспекти поставки та переходу права власності на товар в умовах євроінтеграції

Зовнішня торгівля України зараз, як ніколи, має величезні перспективи росту і розвитку. Нагадаємо, 27 червня 2014 року в Брюсселі підписано економічна частина Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, що є величезним проривом у розвитку міжнародних взаємин у сфері торгівлі України з ЄС.

Підписаною раніше Угодою Євросоюз відкриває для України зону вільної торгівлі, а це тягне за собою скасування багатьох мит, тарифів і обмежень, дає право доступу і конкуренції на європейському ринку.

Для того щоб виступити рівноправним для Європи гравцем на ринку товарів і послуг, Україні необхідно в першу чергу імплементувати безліч міжнародних законодавчих актів, зокрема, щодо торговельних відносин.

У розрізі вищесказаного спробуємо розкрити деякі правові аспекти, що стосуються умов поставки товарів та особливостей процедури переходу права власності на товар.

Взаємовідносини між сторонами, які виникають в процесі постачання і збуту товару у визначені терміни, коли одна сторона виступає продавцем і передає товар, а інша - покупець зобов'язується його прийняти і сплатити за нього обумовлену між ними ціну, регулюються договором поставки. При складанні даного виду договору сторони можуть використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено законодавством, що передбачено ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 382 Кодексу форма та порядок складання зовнішньоекономічного договору (ЗЕД), права та обов'язки його сторін регулюються ЗУ "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Обов'язковою складовою договору поставки є базис поставки - це умови, в яких передбачені основні обов'язки сторін договору, а також визначено можливі ризики та особливості їх розподілу між сторонами.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 6 вересня 2001 затверджено Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), згідно з яким ЗЕД складається відповідно до ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність". Як зазначено у п. 1.5 Положення, базисні умови поставки товарів, які передбачають обов'язки контрагентів щодо поставки товарів, визначаються відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів - "Інкотермс", виданими Міжнародною торговельною палатою з метою спрощення процесів ведення міжнародної торгівлі.

Правила "Інкотермс" з моменту їх першої публікації зазнали безліч змін. На сьогодні чинною редакцією є "Інкотермс-2010". При цьому попередні редакції не втрачають юридичної сили, сторони при бажанні можуть скористатися будь-якою з них, але обов'язково конкретизувати редакцію в своєму договорі. Коли редакція не вказана, але є посилання на "Інкотермс", то до договорів, складеним після вступу в дію "Інкотермс-2010", а саме після 1 січня 2011 року, автоматично буде застосовуватися остання редакція.

Головним завданням створення Правил "Інкотермс" є спрощення процесів зовнішньої торгівлі. Дійсно, посилаючись в базисних умовах договору на Правила, сторони автоматично погоджуються дотримуватися всіх передбачених "Інкотермс" положень в обов'язковому порядку, а це значно полегшує процедуру розподілу прав і обов'язків сторін, а також запобігає виникненню можливих розбіжностей і недоробок у процесі здійснення взаємозобов'язань за договором. До того ж сторони не пов'язані рамками зазначених Правил і має право прописувати в договорі умови, які можуть суперечити "Інкотермс", але в такому випадку сторони самостійно несуть відповідальність за понесені внаслідок таких змін ризики, про що попереджає "Інкотермс-2010".

Сфера впливу Правил обмежується взаємовідносинами, виникаючими між сторонами договору купівлі-продажу щодо особливостей поставки товарів. Правила "Інкотермс" передбачають основні обов'язки сторін договору, які стосуються надання товару в розпорядження покупця, розподілу ризиків сторін, умов доставки, порядку очищення товару з метою експорту та імпорту, порядку упаковки та інших обов'язків сторін. Правила "Інкотермс-2010" умовно поділяють терміни на 2 групи: правила для будь-якого виду транспорту та правила для внутрішнього водного транспорту. Класифікація термінів проводитися відповідно до розділу обов'язків сторін договору щодо умов постачання товарів. Виходячи з цього визначається спосіб транспортування товару.

В Україні Правила "Інкотермс-2010" мають рекомендаційний характер, так як законодавством не передбачено санкцій за невикористання даних Правил при складанні ВЕД. Однак при цьому законодавство України визначає базисні умови поставки згідно з "Інкотермс", що випливає зі ст. 9 ЗУ "Про захист національного виробника від демпінгового імпорту" та ст. 14 ЗУ "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

Таким чином, рекомендується використовувати Правила "Інкотермс" при складанні ВЕД, що в свою чергу є також одним із кроків України на шляху до розвитку міжнародної торгівлі і виходу на європейський ринок.

Дотримання всіх необхідних правил поставки товару неможливо без розуміння особливостей переходу права власності на товар. У сучасному міжнародному приватному праві при продажу товару все більш значущим стає таке поняття, як момент переходу права власності (ППС), так як з цього моменту покупець має право володіння, використання та розпорядження товаром на свій розсуд. Історично сформувалося два підходи, за якими можна визначити момент ППС, зокрема, це момент укладення договору, коли товар індивідуалізуваний, і момент фактичної передачі товару покупцеві.

Повертаючись до правил "Інкотермс", в яких відсутнє поняття моменту переходу права власності, слід зазначити, що можливе виникнення ситуації, коли перехід ризиків втрати й ушкодження товару виникне у покупця раніше, ніж право власності, що свідчитиме про недоробку договору.

Оскільки ми говоримо про міжнародну торгівлю, то не можна не згадати про Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція 1980 року), яку Україна ратифікувала 1 січня 1991. Конвенція регулює взаємовідносини у сфері міжнародної торгівлі в частині договорів купівлі-продажу. Дана Конвенція не вирішує питання з визначенням моменту ППС на придбаний товар, а лише вказує, що у разі виникнення питань, відповіді на які не викладені у Конвенції, сторонам договору необхідно керуватися національним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 38 ЗУ "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

В Україні, беручи до уваги судову практику і спираючись на ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, момент переходу права власності до покупця пов'язаний з фактичною передачею майна набувачеві. Згідно з українським законодавством (ч. 2 ст. 334 ЦКУ) під фактичною передачею майна та переходом права власності мається на увазі два аспекти. Перший аспект, коли право власності переходить до покупця в момент підписання ним документа, що підтверджує отримання товару (акт прийому-передачі). Другий аспект виникає в разі переходу права власності до покупця в момент підписання документів, що підтверджують передачу товару перевізнику (товарно-транспортна накладна). Проте другий підхід може не діяти в тому випадку, якщо за продавцем закріплено обов'язок поставки товару покупцеві.

Окремо хочемо звернути увагу на ті договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації (в основному це договори щодо нерухомого майна). У даному випадку моментом ППС вважатиметься момент нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації договору.

Оскільки ми говоримо про зовнішньоторговельної діяльності, то у кожної держави є свої колізійні норми, які можуть значно відрізнятися. Наприклад, у Швейцарії, Греції, Іспанії момент ППС до набувача, так само як і в нашій країні, пов'язаний з передачею товару. У той час як в Італії, Франції, Англії перехід права власності на майно пов'язаний з укладенням договору. Таким чином, сторонам договору міжнародної купівлі-продажу необхідно конкретно сформулювати ті умови договору, які регулюватимуть момент переходу права власності на майно до покупця, або визначити, національне законодавство якої країни буде регулювати цей момент.

ВИСНОВОК:

Зважаючи на вищесказане, а також нещодавнє підписання Україною економічної частини Угоди з ЄС, можна сміливо зробити висновок, що Україна рухається в правильному напрямку в сфері розвитку зовнішньої торгівлі. Однак для того, щоб на рівних умовах виступити економічним партнером серед країн Євросоюзу, Україні ще належить виконати тривалу і копітку роботу.


Посилання на статтю.

полоса