logo
line

04.VI.2014

Прес-реліз стосовно прийняття Закону "Про мораторій на стягнення майна громадян України"

03.06.14 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про накладення мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон). В цілому за Закон № 4943 авторства народного депутата фракції «Батьківщина» Сергія Терьохіна і позафракційного Миколи Рудьковського на засіданні у вівторок проголосував 241 народний депутат, при  необхідному мінімумі в 226 голосів.

Основними положеннями Закону передбачено, що:

а)  не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України  «Про заставу» та/або є предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника) за споживчими кредитами, наданих йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті;  

б) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору  підлягають стягненню з позичальника, зазначеного у пункті «а» цієї статті, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

в) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у пункті «а», на користь (у власність) іншої особи.

У пояснювальній записці до даного Закону зазначено, що він спрямований на забезпечення конституційних прав громадян та відновлення довіри до банків та інших фінансових установ, вжиття оперативних заходів та мінімалізації можливих збитків громадян при виконанні ними кредитних зобов’язань.

Проте, постає питання, яким чином законодавець хоче цього досягти?

Дивлячись між рядків даного Закону можна побачити, що він направлений не на вирішення  проблем кредитно-фінансової сфери України, а навпаки на їх укорінення. Загалом, цей закон суперечить фундаментальним принципам побудови договірних відносин, а саме – принципу того, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до законів, інших правових актів та договорів. Також, прийнятий Закон може порушити баланс нормального функціонування банків: якщо вони не зможуть здійснювати стягнення на предмети застави за кредитами, це пропорційно відобразиться на їх спроможності щодо виплати депозитів, що у свою чергу призведе до критичного рівня недовіри вкладників до депозитних продуктів.

При найпесимістичнішому сценарії, у разі якщо законодавець найближчим часом не вирішить питання фіксації курсу за валютними кредитами та не скасує положень цього Закону, його виконання призведе до колапсу банківської системи в цілому, зокрема: впровадженню нових обмежень на зняття депозитів, порушенню ліквідності банків (погіршення їх платоспроможності при виплаті депозитів) та ін. Абсолютно незрозумілим є те, яким чином крах банківської системи зможе «відновити довіру до банків», які просто не зможуть виконати власних зобов’язань перед вкладниками?

І все це не вичерпний перелік негативних наслідків реалізації положень цього акту.

Дійсно, наразі в країні проходять численні акції протесту позичальників, якими були укладені кредитні договори в іноземній валюті: люди вимагають справедливості, адже, якщо отриманий кредит конвертувати в національну валюту за курсом на день укладення договору, то у більшості випадків (враховуючи, що кредитні договори масово укладались до кінця 2008 року) вони є погашеними. Разом з тим, частіше за все при укладенні валютних кредитних договорів, позичальники погоджувались із «фінансовими ризиками», які можуть настати під час їх виконання. Але, всім відомо і інше - банки також знаходяться у вкрай критичному фінансовому стані.

На нашу думку, прийнятий Закон дійсно міг би вирішити вказану проблему, якщо б він був прийнятий разом з законом про реструктуризацію заборгованості, проект якого наразі розробляється у співпраці з представниками банківського сектору, відповідно до положень якого, всі валютні кредити позичальників повинні бути переведені в національну валюту за певним «усередненим» курсом.

Враховуючи викладене, вважаємо, що Верховною Радою України було прийнято популістський та недосконалий Закон, який більше спрямований на саботаж діяльності банківської та фінансової системи країни, а не на відновлення довіри до неї. Разом з тим, зазначаємо, що проблему  банківської кризи необхідно вирішувати комплексно, з урахуванням інтересів усіх сторін, як вкладників і позичальників, так і банківських (фінансових) установ.

Звертаємо увагу на те, що для вступу в силу даний закон повинен бути підписаний Президентом та опублікований, що станом на 04.06.14 р. здійснено не було.

полоса